Вчитель – це не професія, це спосіб життя. Немає професії почеснішої, ніж професія вчителя, немає праці складніше й відповідальнішої, ніж його праця. Сучасний ритм життя вимагає від вчителя безперервного професійного зростання, творчого ставлення до роботи, самовіддачі.
Сьогодні, як і у всі віки, вчитель - це не тільки і не стільки зберігач знань, зразок поведінки, наслідування для дітей, скільки майстер, здатний навчити своїх підопічних знаходити потрібні знання в безмежному океані сучасних наук, набувати досвіду самоосвіти. Він має надихати своїх учнів на вчення.
Звичайно ж, справжній вчитель має професійні педагогічні вміння та навички, володіє інноваційними технологіями навчання та виховання. І, нарешті, дуже важливу роль відіграють особисті якості шкільного вчителя: педагогічна позиція, ставлення до життя, колег, дітей і людей взагалі. Всі ці професійні вміння та властивості характеру насамперед притаманні, звичайно ж, вчителю з багаторічним досвідом роботи. А як же бути молодому педагогові, який щойно закінчив університет? "Чи легко бути молодим учителем у сучасній школі?" - саме це питання ставлять собі випускники педагогічних вузів, вирішуючи, чи йти їм працювати до школи.
За час навчання у виші студенти зазвичай проходять педагогічну практику на випускних курсах. Тісний зв'язок теорії педагогіки з практикою допомагає студентам відчути впевненість у собі, у своїх діях, усвідомити цілі та завдання учительської професії. Однак не кожному студенту, який отримував відмінні оцінки на практиці, вдається успішно розпочати свою роботу в школі.
Школа - це світ, у якому свої звичаї та правила. Приступивши до роботи, молодий педагог швидко усвідомлює, що знання, здобуті ним в університеті, звичайно, хороші, але тільки теоретично, а в житті - все інакше!
На початку своєї професійної діяльності молодий викладач стикається з певними труднощами. Невміння точно розрахувати час на уроці, логічно вибудувати послідовність етапів уроку, утруднення при поясненні матеріалу, відсутність порозуміння з колегами - ось далеко не повний перелік негараздів, які підстерігають вчителя-новачка.
Початківець повинен освоїтися в новому колективі, налагодити правильні відносини з дітьми, вміти грамотно і емоційно говорити на уроках, намагатися зацікавити дітей своїм предметом. Тобто, коротко кажучи, навчитися вчити. Йому необхідно виробити свій індивідуальний стиль спілкування з дітьми, колегами та адміністрацією школи.
Часто молоді вчителі відчувають невпевненість у своїх діях, внаслідок чого виникають проблеми з дисципліною. За даними психолога М.В. Зязько, 82% вчителів-початківців ставить на перше місце саме погану дисципліну учнів на їхніх уроках. Звичайно, впевненість у собі, вміння організувати клас та утримати дисципліну поступово приходять до вчителя. Однак молодим спеціалістам було б легше розпочинати свою педагогічну діяльність, якби старше покоління викладачів прагнуло передати їм свій досвід, а вони при цьому готові були б його прийняти. На жаль, у багатьох школах досвідчені вчителі, методисти та адміністрація намагаються створити лише труднощі для вчителя-початківця. Але є й такі школи, де до молодих викладачів ставляться дуже трепетно. Продумані дії адміністрації школи, психологічної служби, добре спланована система наставництва для вчителів-початківців допомагає швидко влитися в новий колектив і успішно працювати з учнями та їхніми батьками.
У школі важливу роль має відігравати взаємодія психологічної служби з вчителями, батьками та учнями. Це сприяє створенню доброзичливих взаємин у колективі та досягненню найвищих результатів навчання. Супровід молодого спеціаліста у школі – справа всіх: починаючи від директора школи, закінчуючи учителем-колегою.
Особливу роль у становленні молодого фахівця відіграє голова методичного об'єднання, який сприяє постійному розвитку вчителя, адже, як зазначав у одній зі своїх книг відомий педагог та психолог М.М. Рубінштейн, " педагог у вузькому значенні слова народжується над навчальному закладі, а практичного життя " . Методист або куратор школи повинен виступати в ролі вчителя вчителів, який завжди підкаже, як правильно спланувати етапи уроку, підібрати форми роботи, як налагодити ту саму горезвісну дисципліну в класі, яка є каменем спотикання для всіх молодих викладачів. Така підтримка просто необхідна вчителю-початківцю. Адже мало бути талановитим та освіченим. Якщо поруч не виявиться мудрих наставників, то з педагога-початківця ніколи не вийде цінний фахівець.
Вчительська професія складна, вона вимагає покликання, розкритися якому допомагає досвідчений педагогічний колектив школи. Молодий викладач має відчувати постійну підтримку старших, досвідчених наставників: адміністрації, голови методичного об'єднання, вчителів-колег, класних керівників та психологів. Адже всі вони можуть допомогти новачкові в календарно-тематичному плануванні, і розповісти про специфіку роботи з дітьми і поділитися досвідом багатьма іншими способами. Адже кожен із них – майстер своєї справи.
Саме у такому колективі може сформуватися справжній учитель. Хотілося б, щоб так було у всіх школах, тоді кількість молодих вчителів буде значно більшою, а престиж професії вчителя вищий.
