Стрімкий розвиток у сучасному світі інформаційно-комунікаційних
технологій та системи мас-медіа нагально потребує цілеспрямованої
підготовки особистості до вмілого і безпечного користування ними. На
взаємодію з різноманітними медіа (преса, радіо, кіно, телебачення,
інтернет) припадає вагома частка в бюджеті вільного часу громадян
України, чим зумовлюється їх значний вплив на всі верстви населення,
передусім дітей і молодь. Медіа потужно й суперечливо впливають на
освіту молодого покоління, часто перетворюючись на провідний чинник його
соціалізації, стихійного соціального навчання. До цього додаються
вседозволеність інформаційного ринку, засилля низькопробної
медіа-продукції, низькоморальних ідеологем та цінностей, що спричинює
зниження в суспільстві імунітету до соціально шкідливих інформаційних
впливів. Відтак постає гостра потреба в розвитку медіа-освіти, одне з
головних завдань якої полягає в запобіганні вразливості людини до
медіа-насильства і медіа-маніпуляцій, втечі від реальності в лабіринти
віртуального світу, поширенню медіа-залежностей. У багатьох країнах
медіа-освіта функціонує як система, що стала невід’ємною частиною, з
одного боку, загальноосвітньої підготовки молоді, з другого – масових
інформаційних процесів. Вона є атрибутом глобалізаційних перетворень,
чинником конкурентоспроможності економіки, нерозривно пов’язана з
розвитком демократії в умовах інформаційного суспільства. На жаль, в
Україні медіа-освіта досі залишається фрагментарною і здійснюється
переважно стихійно з ініціативи ентузіастів, педагогів-новаторів за
явного браку інтеграції цих зусиль в ефективну медіа-освітню систему.
Розроблення і прийняття Концепції впровадження медіа-освіти в Україні
(далі Концепція) – важлива складова модернізації освіти, яка сприятиме
побудові в країні інформаційного суспільства, розвиткові економіки
знань, становленню громадянського суспільства.
Концепція
базується на вивченні стану медіа-культури населення України та
міжнародному досвіді організації медіа-освіти. Основні положення
Концепції відповідають завданням, сформульованим у Паризькій
програмі-рекомендаціях з медіа-освіти ЮНЕСКО (від 22 червня 2007 р.) та
резолюції Європарламенту щодо медіа-грамотності у світі цифрової
інформації (від 16 грудня 2008 р.).
Головною метою Концепції є
сприяння розбудові в Україні ефективної системи медіа-освіти заради
забезпечення всебічної підготовки дітей і молоді до безпечної та
ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, формування у них
медіа-обізнаності, медіа-грамотності і медіа-компетентності відповідно
до їхніх вікових та індивідуальних особливостей.
Концепція спрямована
на підготовку і проведення широкомасштабного поетапного всеукраїнського
експерименту з упровадження медіа-освіти на всіх рівнях; пріоритетне
започаткування практики шкільної медіа-освіти, яка стане головною
інтеграційною ланкою формування цілісної системи медіа-освіти;
забезпечення медіа-освіти у вищій школі, насамперед при підготовці
фахівців педагогічного профілю; врахування завдань медіа-освіти в ході
здійснення освітніх реформ та планування відповідних бюджетних
асигнувань; ініціювання широкої громадської підтримки медіа-освітнього
руху, включаючи міжнародну співпрацю в цій сфері. Обов’язки провідного
координатора впровадження медіа-освіти в країні бере на себе Національна
академія педагогічних наук України.
Концепція містить основні
терміни, мету, завдання й пріоритети розвитку медіа-освіти в Україні,
основні принципи і форми медіа-освіти, напрями, етапи та умови
реалізації Концепції.
Метою
медіа-освіти є формування медіа-культури особистості в середовищі
значущих для неї спільнот (малих груп, родин, навчальних і виробничих
колективів, місцевих громад тощо).
Головні завдання медіа-освіти полягають у
сприянні формуванню:
•
медіа-імунітету особистості,
який робить її здатною протистояти агресивному медіа-середовищу,
забезпечує психологічне благополуччя при споживанні медіа-продукції, що
передбачає медіа-обізнаність, уміння обирати потрібну інформацію,
оминати інформаційне «сміття», захищатися від потенційно шкідливої
інформації з урахуванням прямих і прихованих впливів;
•
рефлексії і критичного мислення
як психологічних механізмів медіа-грамотності, які забезпечують свідоме
споживання медіа-продукції на основі ефективного орієнтування в
медіа-просторі та осмислення власних медіа-потреб, адекватного та
різнобічного оцінювання змісту і форми інформації, її повноцінного і
критичного тлумачення з урахуванням особливостей сприймання мови різних
медіа;
•
здатності до медіа-творчості для компетентного і
здорового самовираження особистості та реалізації її життєвих завдань,
покращення якості міжособової комунікації і приязності соціального
середовища, мережі стосунків і якості життя в значущих для особистості
спільнотах;
•
спеціалізованих аспектів медіа-культури:
візуальної медіа-культури (сприймання кіно, телебачення), музичної
медіа-культури, розвинених естетичних смаків щодо форм мистецтва,
опосередкованих мас-медіа, та сучасних напрямів медіа-арту тощо.
Основні принципи медіа-освіти Особистісний підхід.
Медіа-освіта базується на актуальних медіа-потребах споживачів
інформації з урахуванням їхніх вікових, індивідуальних та
соціально-психологічних особливостей, наявних медіа-уподобань і рівня
сформованості медіа-культури особистості та її найближчого соціального
оточення.
Перманентне оновлення змісту. Зміст
медіа-освіти постійно оновлюється відповідно до розвитку технологій,
змін у системі мас-медіа, стану медіа-культури суспільства та окремих
його верств. Використовуються актуальні інформаційні прецеденти, поточні
новини, сучасні комплексні медіа-феномени, популярні в молодіжному
середовищі. При здійсненні медіа-освіти забезпечується баланс між
актуальною сьогоденністю та історичними надбаннями.
Орієнтація на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій.
Медіа-освіта спирається на передові досягнення в галузі
інформаційно-комунікаційних технологій, використовує їх для організації
роботи медіа-педагогів, формування спільних інформаційних ресурсів,
полегшення комунікації та координації в середовищі взаємодії учасників
медіа-освітнього руху. У процесі медіа-освіти враховуються тенденції
розвитку новітніх медіа.
Пошанування національних традицій.
Медіа-освіта базується на культурних традиціях народу, враховує
національну та етнолінгвістичну специфіку медіа-потреб її суб’єктів,
забезпечуючи паритетність їхньої взаємодії і конструктивність діалогу.
Пріоритет морально-етичних цінностей.
Медіа-освіта спрямована на захист суспільної моралі і людської
гідності, протистоїть жорстокості і різним формам насильства, сприяє
утвердженню загальнолюдських цінностей, зокрема ціннісному ставленню
особи до людей, суспільства, природи, мистецтва, праці та самої себе.
Громадянська спрямованість.
Медіа-освіта в міру набуття нею форми медіа-освітнього руху сприяє
розвитку в країні громадянського суспільства. Вона спирається на
потенціал громадських об’єднань і асоціацій, узгоджує свої зусилля з
розвитком інших громадських рухів. При цьому медіа-грамотність громадян
перетворюється на важливий складник політичної культури суспільства.
Естетична наснаженість.
Медіа-освіта широко використовує кращі досягнення різних форм сучасного
мистецтва та естетичного виховання засобами образотворчого мистецтва,
музики, художньої літератури, кіно, фольклорних практик, розвивається з
урахуванням потенціалу існуючих у суспільстві загалом і на місцевому
рівні інституцій та окремих проектів мистецького профілю.
Продуктивна мотивація.
У межах медіа-освіти поєднуються акценти на творче сприймання медіа і
розвиток здатності того, хто вчиться, створювати власну медіа-продукцію.
Виробництво в медіа-освітньому процесі медіа-продукту з метою його
подальшого використання в спільноті, на фестивалях, конкурсах тощо
сприяє формуванню продуктивної мотивації учасників медіа-освітнього
процесу.
Пріоритетні напрями розвитку медіа-освітиПріоритетними напрямами розвитку в Україні ефективної системи медіа-освіти є:
•
створення системи шкільної медіа-освіти, що передбачає розроблення
психологічно обґрунтованих навчальних програм інтегрованої освіти для
молодших класів загальноосвітніх шкіл, сприяння поширенню практики
інтеграції медіа-освітніх елементів у навчальні програми з різних
предметів, напрацювання низки факультативних медіа-освітніх програм для
підлітків, упровадження курсу медіа-культури з урахуванням профільного
навчання, активізація гурткової роботи, фото-, відео-, анімаційних
студій, інших позакласних форм учнівської творчості медіа-освітнього
спрямування;
• розроблення стандартів фахової підготовки
медіа-педагогів і медіа-психологів для системи освіти, спеціалізованих
навчальних курсів для підготовки і перепідготовки фахівців
медіа-освітнього профілю на базі вищої педагогічної і психологічної
освіти;
• активізація співпраці вищих навчальних закладів, які
готують фахівців для медіа-виробництва і сфери мистецтва, з Національною
академією наук України, Національною академією педагогічних наук
України та Національною академією мистецтв України, з метою проведення
міждисциплінарних досліджень з проблем медіа-освіти, налагодження обміну
досвідом і кадрового забезпечення викладання спеціальних дисциплін для
медіа-педагогів;
• організація за участю громадських об’єднань і
медіа-виробників різних форм позашкільної освіти, включаючи форми для
дітей дошкільного віку, батьківської педагогіки, творчих студій для
дітей і молоді, дитячі та молодіжні фестивалі, конкурси, проекти
місцевого і всеукраїнського рівня для сприяння розвиткові медіа-культури
і підтримки системи медіа-освіти;
• налагодження повноцінного
суспільного діалогу з метою оптимізації медіа-освітньої діяльності самих
медіа, підвищення психологічної та педагогічної компетентності
працівників молодіжних редакцій різних медіа, поліпшення якості дитячих і
молодіжних програм.
Форми медіа-освіти Під формами медіа-освіти слід розуміти її здійснення в усіх складових системи безперервної освіти в Україні.
Медіа-освіта дошкільна
є принципово інтегрованою і спрямована на збалансований естетичний та
інтелектуальний розвиток особистості дитини (включаючи різні форми
інтелекту, зокрема емоційний, соціальний і практичний інтелект),
забезпечує її захист від агресивного медіа-середовища (у тому числі від
інформаційного «сміття», невідповідних віковим можливостям психіки
дитини інформаційних впливів, зокрема продукції, що містить елементи
насильства, жахів, еротики), уміння орієнтуватись, обирати і
використовувати адаптовану відповідно до вікових норм медіа-продукцію .
Медіа-освіта шкільна
охоплює інтегровану медіа-освіту (використання медіа-дидактики в межах
існуючих предметів), спеціальні навчальні курси, факультативи, гурткову,
студійну та інші форми позакласної роботи. Ця форма медіа-освіти
спрямована переважно на формування критичного мислення, комунікаційної
медіа-компетентності. Важливу роль мають відігравати шкільні бібліотеки
як сучасні комп’ютеризовані центри, в яких концентрується
інформаційно-пошукова діяльність учнів.
Медіа-освіта позашкільна
спрямована на розвиток способів творчого самовираження особистості, має
супроводжувати шкільну медіа-освіту, підсилювати її ефект. Базується
переважно на діяльності громадських організацій, волонтерських і
комерційних засадах, охоплює сімейну медіа-освіту, використовується в
межах психотерапевтичної і психолого-консультаційної допомоги.
Медіа-освіта у вищій школі
передбачає підготовку як фахівців для мас-медіа, так і медіа-педагогів
та медіа-психологів. Крім того, медіа-освітні елементи мають увійти до
навчальних програм циклу професійно-орієнтованої гуманітарної підготовки
з інших спеціальностей у відповідних їм обсягах.
Батьківська медіа-освіта
забезпечує ефективність медіа-освіти сім’ї як провідного чинника і
соціального середовища ранньої соціалізації дитини. Має стати частиною
цілісної системи медіа-освіти, зокрема складником психологічного блоку
підготовки фахівців у вищій школі, діяльності громадських шкіл свідомого
батьківства, центрів по роботі із сім’ями тощо.
Медіа-освіта дорослих
– форма безперервної освіти, заснована на використанні сучасних
інформаційно-комунікаційних технологій і новітніх медіа; забезпечує
вирівнювання досвіду поколінь (зокрема старшого покоління, соціалізація
якого відбувалася в умовах іншої системи мас-медіа), постійний
особистісний розвиток і підвищення кваліфікації.
Медіа-освіта засобами медіа
– провідна форма стихійної медіа-освіти дітей і дорослих, яка, однак,
за відповідних зусиль може набувати ознак цілеспрямованості та
конструктивності. Цілеспрямована медіа-освіта засобами медіа
забезпечується навчальними, інформаційно-аналітичними,
інформаційно-розважальними програмами та медіа-проектами, потребує
значного підвищення якості освітньої медіа-продукції, залучення до
виробництва та експертизи якості медіа-продукту фахових медіа-педагогів
і медіа-психологів.
Основні етапи реалізації Концепції І. Експериментальний етап (2010–2013 роки):
•
організація всеукраїнського експерименту з упровадження медіа-освіти в
загальноосвітніх закладах (курсу медіа-культури для старшо-класників);
•
розроблення навчальних програм та організація експерименту з підготовки
медіа-педагогів і медіа-психологів на базі вищих навчальних закладів та
закладів системи післядипломної педагогічної освіти для забезпечення
масштабності експерименту з упровадження медіа-освіти в шкільну
практику;
• координація зусиль науковців та педагогів-ініціаторів з
метою експериментального розширення медіа-освітньої практики на всіх
ступенях шкільного навчання, дошкільної, позашкільної освіти та освіти
дорослих;
• формування позитивної громадської думки населення
України, зокрема молоді, учителів, вихователів та батьків, щодо
необхідності впровадження медіа-освіти як підготовки дитини до
ефективної взаємодії зі світом сучасних медіа.
ІІ. Етап поступового укорінення медіа-освіти та стандартизації вимог (2014–2016 роки):
•
організація широкого громадського обговорення результатів
експериментального впровадження медіа-освіти в педагогічну практику,
врахування виявлених ризиків і ресурсів, подальше формування позитивної
громадської думки;
• розроблення та затвердження державних
стандартів фахової підготовки медіа-педагогів, що встановлюють вимоги
до її змісту, обсягу та якості;
• започаткування масової
підготовки медіа-педагогів у вищих навчальних закладах та закладах
післядипломної педагогічної освіти;
• підготовка
інформаційно-методичних матеріалів, програмного
інформаційно-комунікаційного забезпечення, відеотек, фонотек,
інформаційних баз шкільних бібліотек;
• запровадження
інтегрованої медіа-освіти в початковій та основній школі, факультативних
медіа-освітніх курсів, активізація роботи шкільних медіа-освітніх
студій різного профілю, гурткової роботи;
• розроблення та
апробація варіантів курсу медіа-культури для старшокласників з
урахуванням переходу до профільного навчання;
• поширення позашкільної медіа-освітньої практики;
• організація систематичного підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з питань викладання курсів медіа-культури.
ІІІ. Етап дальшого розвитку медіа-освіти та завершення її масового впровадження (2017–2020 роки):
•
науково-методичне та організаційне забезпечення процесу масового
впровадження медіа-освіти в дошкільних закладах, ЗНЗ та ПТНЗ на основі
аналізу практичних проблем, обміну досвідом, здійснення відповідного
психолого-педагогічного супроводу;
• уведення медіа-освітньої складової у навчальні програми вищої школи з гуманітарної підготовки фахівців усіх профілів;
•
розвиток матеріально-технічної бази всіх ланок медіа-освіти,
осна-ще¬ння медіа-педагогів передовими інформаційно-комунікаційними
технологіями;
• активізація співпраці освітян з медіа-виробниками для подальшого розширення практики медіа-освіти;
•
розроблення прикладних науково-дослідних тем з питань підви¬ще-ння
ефективності медіа-освіти для забезпечення наукового супроводу її
впровадження.
Основні умови реалізації Концепції
Пріоритетною умовою ефективної реалізації Концепції є її наукове
забезпечення. Доцільно започаткувати міжвідомчу програму з розвитку
медіа-освіти в Україні, яка забезпечила б координацію зусиль установ
НАПН та інших зацікавлених організацій щодо реалізації Концепції,
розроблення науково-методичних засад забезпечення різних форм
медіа-освіти в контексті завдань реформування вітчизняної системи
освіти.
Важливими умовами впровадження медіа-освіти в Україні також є:
•
удосконалення нормативно-правової бази взаємодії мас-медіа та освітніх
інституцій на всіх рівнях, включення заходів з формування системи
медіа-освіти до переліку державних пріоритетів інноваційного розвитку
суспільства;
• забезпечення готовності фахівців системи освіти до
розв’язання медіа-освітніх проблем і суперечностей, що потребує
перебудови звичних форм роботи, удосконалення змісту і форм підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації, зорієнтованих на
випереджувальне ознайомлення з медіа-освітніми інноваціями насамперед
шкільних практичних психологів і соціальних педагогів;
• якісне
програмно-методичне та інформаційне забезпечення, зокрема створення
спільних інформаційних ресурсів, програмне забезпечення роботи
віртуальних медіа-освітніх груп і мультидисциплінарних конференцій,
створення та адміністрування тематичних медіа-освітніх сайтів;
•
активізація міжгалузевої і міжнародної взаємодії, здійснення спільних
наукових проектів, проведення круглих столів, міжвідомчих семінарів,
конференцій, фестивалів з медіа-освіти.
Розв’язуючи актуальні
питання розвитку медіа-освіти на засадах комплексного підходу, освітні
інституції взаємодіють із зацікавленими органами державної влади та
місцевого самоврядування, установами різної відомчої належності та
громадськими організаціями на всіх рівнях. У найближчій перспективі
видається доцільним створення Комісії з медіа-освіти при
Науково-методичній раді Міністерства освіти і науки України та
Громадської ради з медіа-педагогіки і медіа-психології при Президії
Національної академії педагогічних наук України, які покликані сприяти
об’єднанню зусиль суб’єктів медіа-освітнього руху, ефективній реалізації
їхніх ініціатив на вищому рівні ухвалення офіційних рішень.
Схвалено постановою Президії Національної академії
педагогічних наук України 20 травня 2010 року,
протокол № 1-7/6-150